Серед питань марксистсько-ленінської теорії, які отримали геніальну розробку в працях нашого великого вчителя і вождя товариша Сталіна, чільне місце займає національне питання.
Відомо, що в епоху Леніна і Сталіна – епоху імперіалізму і пролетарських революцій, епоху перемоги соціалізму в СРСР – національне питання придбало незрівнянно більше значення, ніж в епоху Маркса та Енгельса. За життя Маркса та Енгельса національні рухи на Заході відходили в минуле, а на Сході ще не розгорнулися. Тож не дивно, що Маркс і Енгельс, приділивши головну увагу розробці теорії класів і класової боротьби, могли дати лише основні, відправні ідеї з національного питання. В епоху імперіалізму, коли національно-визвольний рух набув у світовому масштабі величезні силу і розмах, треба було звести ці ідеї Маркса та Енгельса в струнку систему поглядів про національно-колоніальні революції, зв’язати національно-колоніальне питання з питанням про повалення імперіалізму, розглядаючи його як частину загального питання про міжнародні пролетарські революції. Це і було зроблено Леніним і Сталіним.
