Подвійний характер праці

В основі двох властивостей товару лежить двоїстий характер праці, що його створює. Працю кожного товаровиробника можна розглядати з двох сторін.

Перш за все це певний вид праці, що має на меті створити той чи інший продукт. Різні види праці відрізняються один від одного матеріалами (шкіра, дерево, цегла і т.ін.), знаряддями (шило і голка, сокира, пила і т.ін.), що використовуються в процесі праці, а також характером самого процесу праці. Кожна форма цілеспрямованої витрати людської енергії утворює певний вид праці (праця шевця, столяра, пічника, сталевара і т.ін.), який називається конкретною працею. Результатом праці, наприклад, шевця є чоботи, кравця – готовий одяг і т.ін. Отже, конкретна праця це праця, що створює споживчу вартість.

Ми знаємо, що на ринку обмінюються товари, які мають різні споживчі вартості. І обмін в цьому випадку відбувається саме тому, що у всіх товарах втілено щось спільне – праця.

Будь-який працівник, до якої б професії він не належав, в процесі праці витрачає енергію – розумову і фізичну. Витрата людської робочої сили у фізіологічному сенсі робить можливим порівняння всіх видів конкретної праці.

Якщо відволіктися, абстрагуватися від мети та результатів праці працівника, від матеріалів, з якими він працює, і від інструментів, якими він користується, то праця кожного постане перед нами просто як витрачання людської робочої сили у фізіологічному сенсі, безвідносно до його конкретної форми. Ось така абстрактна від конкретних відмінностей, однорідна праця називається абстрактною працею. Слово «абстракція» в перекладі на російську мову означає відволікання. Тому коли говорять: «абстрактна праця», то мають на увазі витрату людиною розумової та фізичної енергії, незалежно від того, яку роботу вона виконує – шиє чоботи, видобуває руду, плавить метал і т.ін.

Але це аж ніяк не означає, що відволікання відбувається тільки в нашій свідомості. Відволікання від особливостей тих чи інших конкретних видів праці та зведення будь-яких робіт до однорідної, абстрактної праці об’єктивно відбувається, незалежно від свідомості людини. Товаровиробник, обмінюючи свій товар на інший, відволікається від конкретних особливостей своєї та чужої праці та порівнює товари в залежності від витрат праці взагалі.

Говорячи про абстрактну працю та протиставляючи її конкретній праці, ми підкреслюємо, що абстрактна праця є витрата розумової й фізичної енергії людини незалежно від особливостей різних видів робіт.

Тепер поставимо таке питання: чи всяка витрата розумової та фізичної енергії утворює абстрактну працю? Праця людей завжди має суспільний характер. Але форми прояву її в різних соціально-економічних умовах різні. Взяти, наприклад, праця кріпака в феодальному суспільстві. Громадський характер його праці проявлявся прямо і безпосередньо, бо він обробляв землю поміщика і певну частку врожаю віддавав йому безоплатно. У цих умовах не було потрібно якимось чином враховувати витрати фізичної й розумової енергії, оскільки продукт праці селянина не надходив в обмін. Селянська праця в її безпосередній, конкретній формі служила формою прояву суспільної праці. Коли немає товарного господарства, не може бути й абстрактного праці.

Інша річ, коли з’являється товарне виробництво. Селянин, як і інші приватні власники, повинен продати зерно, яке отримав в результаті обробки своєї землі. Інакше він не зможе купити потрібний йому товар. Таке ж становище у ткача, кравця і будь-якого іншого товаровиробника. Тому виникає необхідність враховувати витрати фізичної та розумової енергії, щоб мати можливість прирівнювати різні види конкретної праці, а значить, і можливість обмінювати товари.

Тканина, виготовлена ткачем, річ корисна, але чи потрібна вона суспільству, стане відомо, коли вона буде винесена на ринок. Тільки тоді, коли тканина буде продана, можна сказати, що праця ткача потрібна іншим людям, тобто є частиною суспільної праці.

Ось чому в суспільстві, де товаровиробники, з одного боку, відокремлені, а з іншого, нерозривно пов’язані суспільним поділом праці, неминуче виникає абстрактна праця, без якої неможливо виявити громадський характер праці та порівняти його витрати. Витрати розумової та фізичної енергії, втілюючись в товарі, утворюють його вартість. Якби не було цієї загальної основи – однорідності витрат робочої сили, то неможливо було б прирівнювати товари – продукти праці людей різних професій – і, отже, обмінювати їх один на одного.

Праця кожного товаровиробника є одночасно і конкретною й абстрактною. Двоїстий характер праці товаровиробника вперше був відкритий К. Марксом. Це наукове відкриття має велике значення. Маркс вказував, що «підкреслений вже в першій главі двоїстий характер праці» відноситься до кращих сторінок «Капіталу». Правильне розуміння подвійного характеру праці дає можливість розкрити сутність економічних законів капіталізму, його виникнення, розвитку і загибелі. Маркс вважав, що на вченні про двоїстий характер праці «ґрунтується все розуміння фактів».

Отже, ми з’ясували, що абстрактна праця – це особлива форма суспільної праці, властива тільки товарному виробництву, що зображає відносини людей в процесі виробництва та обміну товарів.

Разом з тим праця товаровиробника в господарстві, заснованому на приватній власності – його особиста, приватна справа. Він може робити все, що йому заманеться: шити чоботи, одяг, виготовляти стільці, столи й т.ін. Здається, що він володіє повною свободою. Але це тільки видимість. Що б не виготовляв товаровиробник в умовах товарного господарства, він не може сам, своєю особистою працею повністю задовольнити всі свої потреби. Шевцю, скажімо, крім чобіт необхідні десятки, сотні предметів, які він сам виготовити не може. Швець залежить від усіх навколишніх товаровиробників, таких же приватних власників, як він. Праця кожного товаровиробника, що є безпосередньо працею приватною, водночас являє собою і частинку суспільної праці.

Коли товаровиробник створює річ, його цікавить не споживна вартість виробленого товару, а вартість, як можливість відшкодувати понесені витрати. Але зробити це він може, лише створивши споживчу вартість. Однак може трапитися, що товар не буде проданий, споживча вартість залишиться нереалізованою. Отже, витрати конкретної праці виявляться марними. Ця розбіжність між споживчою вартістю і вартістю, між конкретною та абстрактною працею, суть вираз основної розбіжності простого товарного виробництва – між приватною і суспільною працею.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

С правилами комментирования на сайте можно ознакомиться здесь. Если вы собрались написать комментарий, не связанный с темой материала, то пожалуйста, начните с курилки.

*

code