На перших порах розвитку людського суспільства переважним було натуральне господарство. Кожна з первісних громад існувала ізольовано від інших, і потреби членів громади задовольнялися продуктами власного виготовлення. Натуральними були й патріархальні селянські господарства, рабовласницькі латифундії, а також середньовічні феодальні маєтки.
Які ж умови уможливили перетворення продуктів праці в товари? Як це відбулося?
В першу чергу це пов’язано з виникненням поділу праці між виробниками матеріальних благ. Коли всі виробляють одні й ті ж продукти, обмін не потрібний. Необхідність обміну виникає тоді, коли одні обробляють землю, вирощують борошно та інші сільськогосподарські продукти, інші роблять землеробське знаряддя, треті зайняті виробництвом тканин, четверті видобувають руду і т.ін.
Але чи достатньо суспільного розподілу праці для появи обміну товарів? Ні, недостатньо. У Стародавній Індії існували громади, членами яких крім хліборобів, були ковалі, теслі, гончари та ін. Все, що ними вироблялось, ділилося між усіма членами громади, тобто, кожен обмінював продукти своєї праці. Але це не був обмін товарів. Все поділялося безкоштовно, без купівлі-продажу. Чому? Тому, що вироблена продукція належала громаді в цілому, а не кожному з працівників.
Отже, іншою неодмінною умовою перетворення продуктів праці в товари є виникнення приватної власності на засоби виробництва. Якщо, припустимо, полотно не належить ткачу, то останній не може розпорядитися ним. Так само і селянин не може продати хліб, який не є його власністю. Тільки в тому випадку, коли наявні обидві умови: суспільний поділ праці між виробниками матеріальних благ і наявність приватної власності – з’являється економічна необхідність обміну продуктів, купівлі-продажу їх.
З одного боку, приватна власність на засоби виробництва роз’єднує, ізолює людей один від одного. Будь-який селянин, ремісник, який є приватним власником засобів виробництва і продуктів своєї праці, як би незалежний: він може робити те, що він хоче, що йому вигідно. З іншого боку, суспільний поділ праці, що розвивається, робить необхідними економічні зв’язки між галузями виробництва, між людьми, які виробляють різні продукти праці.
В цих умовах єдино можливою формою економічного зв’язку між окремими, відокремленими виробниками стає обмін результатами праці через купівлю-продаж. Тому продукти праці стають товарами, тобто такими продуктами, які вироблені спеціально для обміну, продажу. «Під товарним виробництвом, – пише В. І. Ленін, – розуміється така організація суспільного господарства, коли продукти виробляються окремими, відособленими виробниками, причому кожен спеціалізується на виробітку одного якогось продукту, тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів (стають в силу цього товарами) на ринку».
Товарному господарству, яке засноване на приватній власності, притаманний стихійний характер розвитку. Кожен прагне виготовляти такі продукти, які йому здаються вигідними. Але ніхто заздалегідь не може передбачити, які товари потрібні та скільки їх можна продати з вигодою. Кожен окремий, відособлений виробник стає фактично конкурентом інших. Стихійність та анархія виробництва неминуче ведуть до запеклої боротьби за ринки, за вигідні ціни на товари.
Зачатки товарного виробництва існували ще в період розкладання первісногромадського ладу. Ф. Енгельс вказував, що початок обміну товарів «відноситься до часу, який передує якої б то не було писаної історії і йде в глиб століть в Єгипті щонайменше за дві з половиною, а може бути й за п’ять тисяч років, у Вавілонії за чотири-шість тисяч років до нашого літочислення». Для рабовласницького і феодального ладу характерно домінування натурального господарства, хоча просте товарне виробництво тоді отримало вже певний розвиток. Вищою формою товарного виробництва є капіталістичне господарство. Товарно-грошові відносини мають місце і в соціалістичному суспільстві, хоча вони принципово відрізняються від відносин, що існують в інших формаціях.
Що стосується простого товарного і капіталістичного виробництва, то вони однотипні, мають загальні риси, які полягають в наступному:
1) обидва види товарного виробництва засновані на приватній власності на засоби виробництва;
2) як в капіталістичному, так і в простому товарному господарстві обмін товарів здійснюється стихійно, неорганізовано.
Разом з тим між простим товарним і капіталістичним виробництвом є і суттєві відмінності. У дрібному селянському або ремісничому господарстві власник засобів виробництва сам, своєю особистою працею створює продукт, тоді як при капіталізмі створений продукт – результат чужої, найманої праці. У простому товарному виробництві продукт праці належить самому працівнику, а в умовах капіталізму – власнику засобів виробництва. Капіталістичне виробництво ґрунтується на експлуатації найманої праці. Селяни або ремісники створюють товари для задоволення своїх особистих потреб, тоді як капіталістичне товарне виробництво має на меті отримання прибутку.
Відмітна особливість капіталізму в тому, що товарне виробництво набуває загального характеру, оскільки товаром стає і робоча сила.
Просте товарне виробництво в умовах рабовласницького та феодального суспільства існувало лише як уклад господарства. Велика частина вироблених в суспільстві продуктів не призначалася для обміну, не перетворювалася в товари.
У капіталістичному суспільстві всі продукти (і засоби виробництва, і предмети особистого споживання), як правило, виробляються для обміну. Тут все продається і купується: фабрики, заводи, залізні дороги й земля. Товарний характер носять і відносини між власниками засобів виробництва і найманими робітниками, які продають свою робочу силу.
З відмінностей простого товарного і товарно-капіталістичного господарства слід зробити дуже важливий суттєвий висновок: дрібні товаровиробники, господарства яких засновані на особистій праці та відсутності експлуатації, є союзниками робітничого класу в їх спільній боротьбі проти експлуататорських класів.
Першу главу «Капіталу» Маркс починає словами: «Багатство товариств, в яких панує капіталістичний спосіб виробництва, виступає як «величезне скупчення товарів», а окремий товар – як елементарна форма цього багатства. Тому наше дослідження починається з аналізу товару».
Це цілком зрозуміло. Щоб вивчити організм рослини або тварини, треба починати із з’ясування природи клітини. Аналіз товару – економічної клітинки буржуазного суспільства – дає ключ до розуміння закономірностей розвитку капіталізму.
КРР РП
